Історії тих, хто кинув

Я курила с 14 до 38 лет. Где-то с 35 до 38 стала все больше задумываться о том, чтобы бросить. Но понимала, что все раздумья бесполезны, пока сама внутренне к этому не приду. Я много работала с больными людьми. И со временем каждая сигарета выкуривалась не с радостью, а со страхом о последствиях. У меня развился страх перед смертью. Особенно после работы с таковыми больными, но я все равно курила. Много. И боялась. И курила все равно. А потом пришел тот волшебный час. Я встала утром после бурной вечеринки, во рту было ощущение как 100 собак нагадило. Ну, вы знаете как это. Алкоголь и пачки сигарет. И в этот момент я поняла: сейчас или никогда. Свобода или страх. И больше я ни одной сигареты с тех пор не выкурила. Просто поняла, осознала, что мне это не надо. С тех пор прошло 2 года. Ни одной сигареты и никакой ломки. Просто нужно понять, что, отказываясь от сигарет, ты ничего не теряешь, а только приобретаешь. Здоровье, молодость, дополнительные деньги и ты начинаешь пахнуть женщиной. Надеюсь, кому - то поможет :) Бросать курить - это не страшно. Просто прочувствуйте в душе, что отказ от сигарет - это выигрыш во всем:) Всем удачи!

Я закурив у 15 років, ще коли вчився в училищі. За все своє життя курця пробував кинути разів із п’ять, бо завжди розумів, що це шкода для здоров’я, але кожного разу зривався. Найкраще пам’ятаю перший раз. Я тоді був молодий спеціаліст одразу після інституту, працював бухгалтером в одній організації. Кинув курити і тримався вже два тижні, хоча було важко і весь час хотілося курити. Але я намагався відволікатися і не думати про сигарети. Тоді якраз здавали річний звіт, і були певні проблеми, не сходилися цифри… Коротше, я був у стресі і «порятунком» стала сигарета. Після того знову закурив. Були ще спроби, але до того часу у мене розвилася вже нікотинова залежність і мені здавалося, що кинути курити нереально. Два роки тому у мене виникли певні проблеми зі здоров’ям, і я вирішив, що таки треба кинути курити. Оскільки впоратися самому було складно, я пішов до знайомого лікаря. Він порадив мені скласти власний план відмови від куріння, а також купити нікотиновий пластир. Я так і зробив. Призначив дату, і в той день кинув. Спершу було складно, але я намагався дотримуватися складеного плану (повикидав з квартири всі сигарети, змінював звички та тимчасово обмежив спілкування з друзями-курцями і т.д.), а ще дуже допомогли пластирі – зменшували потяг до нікотину. Я протримався три тижні, а після того стало легше. Зараз не курю вже майже два роки і дуже з того щасливий. Чого всім бажаю.

Я отказалась от курения, когда узнала, что беременна. Первую неделю перешла на сигареты минимальной крепости, но поняла, что сама себя обманываю, ведь вреда от этого меньше не становится. Одним утром проснулась с мыслью, что все. При этом дома на тот момент была одна и было 2 пачки сигарет. Так они и остались. Больше я не курила. Стаж был около 9 лет. Начала курить в 14 лет. А муж мой бросил после того, как родился малыш. Он пообещал, что сделает это, и свое обещание ещё держит, хотя до того несколько раз в жизни он уже пробовал бросать. У него стаж был более 15 лет.

У підлітковому віці я «балувався» сигаретами, курив час від часу за компанію з друзями, але ніколи не відчував себе залежним, міг не курити протягом декількох місяців і зовсім не тягло. Всерйоз почав курити, коли влаштувався на роботу у одну серйозну фірму. Мені доручили дуже відповідальний проект, який потребував високої концентрації. Почав викурювати по пачці-півтори на день і за декілька місяців зрозумів, що я вже не можу без сигарет. Кава і сигарети стали моїми постійними супутниками. Через декілька років мені запропонували роботу у філіалі нашої фірми у Австрії, і я без вагань переїхав туди… разом зі своєю звичкою, яка почала коштувати мені надто дорого, адже сигарети у ЄС дуже недешеві. На той час доводилося винаймати житло та й прожити у Австрії значно дорожче, ніж в Україні. Постав вибір – курити і економити, наприклад, на їжі, чи все ж таки кинути. І я обрав друге. Кидав сам, без будь-яких засобів. Було дуже тяжко. Довелося навіть перестати пити каву, бо вона асоціювалася с сигаретами. Я десь місяць ходив дратівливий і незадоволений життям, іноді навіть з колегами сварився. Ще добре, що вони ставилися з розумінням до моєї проблеми. Полегшало мені через два місяці. Саме тоді я перестав думати про сигарети і відчув суттєве покращення самопочуття, а ще заощадив гроші. Саме тоді я усвідомив, що зробив щось дуже корисне для себе, декілька тижнів мене супроводжувало відчуття цілковитої гордості за себе.

Я колишній курець із багаторічним стажем. У цьому соромно зізнаватися, бо я медик, але курив ще із студентських років. Курив у медінституті, ховаючись від викладачів. Курив на роботі, біля лікарні, ховаючись від пацієнтів. Так, я цілком усвідомлював усю небезпеку куріння, але чомусь спрацьовував принцип (до речі, він діє для більшості курців) – зі мною нічого поганого статися не може. Себе завжди виправдовував тим, що робота у мене стресова і треба ж якось розслаблятися. Але з часом я став настільки залежним, що іноді під час операцій, які могли тривати декілька годин, мені нестерпно хотілося курити. Хотілося настільки, що я ладен був лишити пацієнта і бігти на перекур. Звісно, я цього не робив, але думки такі виникали часто. Переломним моментом став день, коли мені довелося робити операцію на легенях пацієнту-курцю. Ні, мене вразили не його легені (які, до речі, виглядали так, як малюють на страшних картинках). Мене вразило те, що нам ніяк не вдавалося стабілізувати стан пацієнта, ми його ледь не втратили. А ще у нього був дуже довгий і складний період реабілітації з ускладненнями. Все це були прямі наслідки куріння. А одного дня я застав його у туалеті… із сигаретою… Мене це тоді настільки вразило. Я зрозумів усе «дно» залежності, яка не відпускає тебе навіть на «смертному одрі». Саме тоді я поставив собі за мету кинути курити. Це виявилося неймовірно складно, але реалістично. Бо я кинув. І більше не беру сигарету до рота. І мені це подобається. Дуже!

Я курил с самого детства. Помню, как мы с пацанами прятались от родителей и курили за домом, в подворотнях. Сигареты были для меня такой же необходимостью, ка еда, вода и сон. Я выкуривал пачку-полторы в день. А в 50 лет, через пару дней после того, как отпраздновал юбилей, у меня случился сердечный приступ. Слава Богу, рядом была жена – вызвала скорую. Меня спасли, можно сказать «откачали». Но врач предупредил: «Выбирай – сигареты и скорая смерть, либо ты бросаешь курить и следишь за своим здоровьем». Конечно, я выбрал второе. Но было очень сложно отказаться от сигарет. После обследования доктор назначил мне какие-то медицинские препараты в малых дозах, чтобы было легче бросить курить. Еще хорошо, что рядом все время была жена, которая меня очень поддерживала. Тогда она мне призналась, что уже давно мечтала о том, чтобы я бросил. Я справился и уже почти 10 лет как не курю.

Я ніколи не був затятим курцем. Курив час від часу, у гарній компанії, за кавою, для задоволення. Після інституту влаштувався на гарну роботу, через декілька років перейшов у інший філіал нашої компанії, де і зустрів її, Марину. Закохався з першого погляду і вирішив, що вона має бути моєю дружиною. Запросив у ресторан. Ми повечеряли, замовили каву і я звично потягся за сигаретою (тоді ще в ресторанах курили). Марина подивилася на мене і сказала, що у нас нічого не вийде. Я розгубився, і запитав, що вона має на увазі. Марина сказала, що вона ніколи не вийде заміж за чоловіка, який курить, Це принципове питання для неї, вона собі пообіцяла це ще в 15 років, коли від раку легень померла її мама. Лікарі тоді сказали, що онкологію могло спровокувати те, що її чоловік, Маринин вітчим, дуже багато курив, часто просто на кухні і труїв їх жахливим тютюновим димом. Я заховав сигарети і пообіцяв Марині, що більше ніколи не куритиму. Обіцянку свою я виконав, на підтвердження чого можу сказати, що у нас чудова родина і скоро народиться другий синочок.

Я начала курить в 33 года, после смерти отца. Мне было так плохо тогда, а сигареты помогали расслабиться и снять стресс. Даже не помню, кто предложил мне закурить – кто-то из знакомых, кто был на похоронах отца. Я просто взяла сигарету и закурила ее «на автомате». А позже уже не могла без сигарет… Как только какой-то стресс или проблема – сигарета как первая помощь. Курила до 40 лет, а потом попала в больницу с аппендицитом. Сделали операцию, но пошли воспалительные процессы, и в больнице я задержалась. Врачи категорически запрещали мне курить, да и не было особо где. Пролежала я где-то около двух недель, а потом меня выписали. Пока я болела накопилось много дел, и я как-то закрутилась… Только через несколько дней словила себя на мысли, что после больницы еще ни разу не курила. Решила больше не начинать. Так и не курю больше.

Свою первую сигарету я выкурил лет в 13-14 за компанию с друзьями. После этого курил время от времени, а лет в 20 стал постоянным курильщиком. Не то, чтобы я получал удовольствие от сигареты, но стал действительно от нее зависим. Курить хотелось постоянно, если перерыв между сигаретами был более часа. Как-то мы с друзьями решили пойти в поход в горы. До этого я в походы не ходил, было интересно попробовать. Естественно, взял с собой «запас» сигарет. В первый же день я понял, что нахожусь в ужасной физической форме. В то время, когда все достаточно легко шли впереди, я еле полз далеко позади и задыхался. Я испугался, ведь мне не было еще и тридцати. Когда у нас был привал, я поделился своей проблемой с друзьями – все в один голос сказали, что пора завязывать с сигаретами. Завязал прямо там, на горе. Взял весь свой запас и выкинул. Конечно, волновался, как переживу остальные дни без сигарет, так как знал о никотиновой ломке. Но все прошло на удивление легко. Я думаю, помог свежий воздух и верные друзья рядом.

Курити я почала років у 20 за компанію з подругою. Вона мене переконала, що це дозволить скинути зайві кілограми, а я тоді дуже ревносно до того ставилася, бо мала схильність до повноти. Скоро куріння стало нормою, я не уявляла свого життя без сигарет. У 25 я вийшла заміж, чоловік теж курив, але тоді ми з ним не задумувалися над тим, що це шкідливо. Через  два роки ми з чоловіком вирішили народити дитину, однак у нас нічого не виходило. Минуло ще років два. Ми звернулися до лікарів. Перше, що сказав лікар після обстеження – «кидайте курити!». Ми з чоловіком вирішили, що варто прислухатися. Кидали разом, так було легше, бо ми одне одного підтримували і не давали зірватися. Але загалом процес проходив складно, особливо перші тижні. Мене страшно мучив головний біль і був якийсь дивний стан, наче я перебуваю у напівсні. А ще весь час ловила себе на думці, що мені бракує сигарети – у роті, в руках… Я намагалася відволікатися від цих думок, брала у рот трубочку для напоїв і могла протримати її декілька годин… Це давало певне полегшення. А ще ми з чоловіком купили абонемент у спортзалу і почали буквально змушувати себе туди ходити. Десь через місяця два стало значно легше. А через півтора роки після того, як ми кинули, я завагітніла. Зараз у нас підростає чудова донечка і я би ніколи не хотіла бачити її з сигаретою. На своєму прикладі поясню їй, як це погано - курити.

Після того, як я кинув курити, я точно знаю як сильно змінюється життя людини: так, вже через кілька місяців самопочуття стає кращим, свідомість не зациклена на сигаретах, з’являється розуміння, що справжній спокій, справжнє задоволення і приємні емоції не пов’язані з цигарками. Цю свободу я зараз ні на що не проміняю. Я часто розповідаю своїм знайомим, які намагаються кинути курити, про те, які зміни на них очікують. Вони спочатку мені не вірять, що зникає задишка, спортом стає легше займатися і їжа стає смачнішою. Звісно, спокуса залишається, але навіть коли кілька разів я спробував закурити було відчуття, що я вже ніколи не почну регулярно курити як раніше, бо це не моє… І я більше не потребую сигарет, щоб повноцінно працювати і відпочивати.

Я почав курити в інституті, за компанію, бо це вважалося модним і ми тоді думали, що з сигаретою виглядаємо мужньо і справляємо гарне враження на дівчат. Після інституту, коли пішов працювати, ходив на перекури з колегами. Мені це подобалося, бо, по-перше, була можливість переключатися з робочих питань, по-друге, створювало довірливу атмосферу з колегами і можливість потеревенити на будь-які теми. Я ніколи не задумувався над тим, скільки грошей витрачаю на сигарети, але одного разу у нас з товаришем зайшла про це мова… це було якраз у той період, коли ціни на сигарети почали зростати. Я порахував, що за своє життя викурив стільки грошей, що вже міг би купити на них машину. Мені стало прикро і я вирішив кинути. І кинув вже наступного дня. Просто сказав собі, що більше не курю, викинув усі сигарети і попільничку з дому. Найскладніше було на роботі, бо колеги весь час намагалися затягти мене у курилку. Перші дні мені доводилося ледь не відбиватися від них. А потім я переключився на спілкування з колегами, які не курять. Нас зібралося декілька чоловік і в той час, коли решта бігли у курилку, у нас був «перекус здоров’я» - ми жували яблука, банани і горішки. Після того, як я протримався місяць, стало значно легше. Минуло вже півтора роки, і зараз я навіть не згадую про сигарети.

Мені пощастило, що в шкільні роки серед моїх друзів майже ніхто не курив, тому до вступу в університет я про сигарети навіть не думав. Вперше затягнувся років у 17, на першому курсі. Курив років вісім. А одного разу моя дівчина подарувала мені на день народження карту в крутий фітнес-клуб. Я спорт недуже люблю, а дівчина наполягала, що я маю за собою дивитися. Саме через куріння я ненавидів бігати: дихання збивалося, я був не надто витривалим. Прийшовши у тренажерну залу, я не хотів займатися з тренером, але наполягли, що так заведено. Позаймавшись на кількох тренажерах для м`язів преса, я зрозумів, що задихаюся на вдиху, а на видиху у мене все тьмяніє в очах. Тренеру сказав, що курю по пачці в день. Не пам`ятаю, що він мені відповів, пам`ятаю відчуття слабкості і сорому. Дуже тоді це мене засмутило. Після цього почав поступово зменшувати кількість викурених сигарет, а потім взагалі відмовився. Дуже допомогла підтримка коханої дівчини та тренера у залі.

Я начала регулярно курить в университете вместе с соседками по комнате. Тогда курить было модно, особенно, если ты приехала из провинции и пытаешься выбиться в люди. Я бросила курить, когда забеременела, но как только перестала кормить ребенка грудью, снова закурила. Бросить окончательно я решила, когда у сына началась астма. Врачи сказали, что это хроническая болезнь, и с этим ничего поделать нельзя. Тогда сыну прописали ингалятор, а врач сказал мне, что у ребенка могут быть обострения болезни из-за табачного дыма. Сейчас сын уже взрослый, и астма практически отступила, но табачного дыма ни он, ни я вообще не переносим.

Я відмовилася від сигарет завдяки впливу друзів і колег по роботі. Три роки тому я переїхала закордон. Той перший рік у новій країні був надзвичайно важливим і в той же час стресовим. Я знайшла нову роботу, з колегами по роботі я потоваришувала.   Початок самостійного життя означав для мене можливість відмовитися від сигарет, покласти край болючому кашлю, через який я прокидалася щоночі та, зрештою, проводити час з тими людьми, які мене підтримували і переконували, що у мене все вийде. Коли я викурила першу сигарету в 15 років разом із друзями, відчуття було дуже неприємне та ще й кашель. Мої колеги по роботі й друзі поза роботою дуже мене підтримали. Минуло вже три роки, як я кинула курити, і я ще жодного дня не пожалкувала про своє рішення!